вівторок, 24 квітня 2018 р.

У 2018 році Україна відзначатиме День охорони праці під девізом «Захищене і здорове покоління»
ОПУБЛІКОВАНО 23/04/2018 · ОНОВЛЕНО 23/04/2018

У Всесвітній день охорони праці, 28 квітня, в Україні відзначають День охорони праці. Цього року Міжнародною організацією праці визначено девіз Дня охорони праці – «Захищене і здорове покоління».
Цей девіз збігається із завданнями і метою Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, який відзначають 12 червня.
Забезпечення гідних і безпечних умов праці передбачено в Національній доповіді Уряду України «Цілі сталого розвитку: Україна», що була представлена 15 вересня 2017 року. У цьому документі визначено показники досягнення цілей сталого національного розвитку до 2030 року з урахуванням глобальних орієнтирів і принципів та суспільної думки щодо майбутнього країни.
Одна із цілей – гідна праця та економічне зростання, її реалізація в інтересах молодого покоління потребує узгодженого комплексного підходу до викорінення дитячої праці та популяризації культури профілактики безпеки і гігієни праці.
У контексті цієї події в Держпраці відбулося засідання організаційного комітету з проведення Дня охорони праці в Україні, в якому взяли участь представники Держпраці, Міненерговугілля, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства освіти і науки, Мінрегіонбуд, Держатомрегулювання, Міністерства внутрішніх справ, Міжнародної організації праці, Фонду соціального страхування, профспілок і роботодавців, редакції журналу «Охорона праці».

Учасники засідання обговорили і прийняли за основу текст Звернення Організаційного комітету до органів державної влади, місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ і організацій та План заходів з відзначення у 2018 році Дня охорони праці в Україні під девізом „Захищене і здорове покоління”.

середа, 11 квітня 2018 р.

Травматизм та його профілактика
Травматизм  та його профілактикаЛюди певних професій, чия діяльність пов’язана з виробництвом, ризикують отримати травму. Навіть у звичайному домашньому побуті можна отримати ушкодження. Травматизм ділять на виробничий та невиробничий. На частку першого припадає близько 20 % випадків, в основному, це травматизм у промисловості, на транспорті, на будівництві, в сільськогосподарському виробництві.  Невиробничий травматизм включає такі види як вуличний, побутовий, спортивний та дитячий.
                Найбільше ушкоджень від механічної травми. Це повязано із сучасною механізацією, електрифікацією, значним розвитком автотранспорту, авіації, інтенсивним висотним будівництвом, тощо. Особливістю механічних травм є їх множинний характер, тому подібні травми прийнято називати політравмами.
               Дорожньо-транспортний травматизм обєднує усі травми, які людина отримує від  транспортних засобів (якщо травми не повязані з виробничою діяльністю),  незалежно від того, був потерпілий у машині чи ні. Багато ДТП виникає через керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння.
        Вулична травма - це травма, що сталася на вулиці, у дворі, в лісі, полі тощо, незалежно від її причини (у тому  числі  зумовлена і транспортними засобами). Більшість вуличних травм виникає під час падіння потерпілого. Особливо часто це відбувається  в осінньо-зимовий період та у вечірні години.
         Серед таких травм переважають переломи верхніх та нижніх кінцівок, рідше бувають забиття, розтягнення та поранення. Вуличний травматизм зумовлений поганою організацією вуличного руху, неякісним покриттям та освітленням вулиць, незадовільним їх станом, зокрема, в період ожеледиці тощо.
            Побутовий травматизм об’єднує травми, що виникають у домашніх умовах (у квартирі, на подвір’ї, в гаражі). Більшість таких травм пов’язана з прибиранням приміщення та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Багато травм виникає і під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побутові травми виникають у осіб чоловічої статі, зокрема, молодих.
Спортивний травматизм  -  це травми, отримані під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травматизму складає близько 2-3 відсотків від усіх пошкоджень травматичного походженя і характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мотогонщиків. Переважають травми опорно-рухового апарату (забиття, переломи, розтягнення, вивихи), а також травми голови та тулуба.
До дитячого травматизму належать усі види невиробничого травматизму - дорожньо-транспортний, побутовий, шкільний, вуличний, спортивний та інше.  Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються частіше у віці до 3 років. Переважна більшість травм у дітей до 13 років спостерігається в шкільному віці, під час ігор та занять спортом (50%); 30% травм виникають вдома і 20% — в дорожньо-транспортних пригодах (смертність сягає 80%).

          Основні причини виробничого травматизму- незадовільні умови праці, недосконалі або несправні знаряддя виробництва або неправильна їх експлуатація, фізичний стан працюючої особи, тощо. Серед цих загальних причин виробничого травматизму є безліч конкретних обставин, пов’язаних з особливостями організації праці на виробництві, його арсеналом, складом та кваліфікацією робітників.  Порушення техніки безпеки на виробництві, застаріла та несправна апаратура,  незадовільні санітарно-гігієнічні умови праці, недостатня кваліфікація робітника, перевтома, численні конструктивні недоліки устаткування та агрегатів сприяють цьому виду травматизму.

Профілактика травматизму:
         Для попередження травматизмом слід створити сприятливі соціально-економічні та екологічні умови на виробництві,  проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього та  морально-етичного характеру. Найлегше піддається регулюванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілактики є ретельна організація на виробництві заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.
Дорожньо-транспортний травматизм вимагає значної уваги з боку держави за контрольно-регулюючими органами, а також уваги водіїв та пішоходів. Благоустрій доріг, виготовлення автотранспортних засобів підвищеної стійкості та опірності з безпечним керуванням, обов’язкове користування поясами безпеки, суворе дотримання правил руху, технічна справність автомобілів, рівень кваліфікації водіїв.
Побутовий травматизм можна зменшити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комунальних послуг, збільшення кількості і доступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань стосовно експлуатації побутових приладів, зокрема, електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.
У профілактиці вуличного травматизму важливим є благоустрій вулиць (своєчасний ремонт покриття, посипання тротуарів і доріжок піском в ожеледицю, добре освітлення у вечірній час, організація вуличного руху), обладнання дворових майданчиків для дитячих розваг та ігор, нагляд за дітьми.
Профілактика спортивного травматизму зводиться до удосконалення організації проведення тренувань та змагань, спортивних знарядь, дотримання дисципліни, поліпшення роботи керівників та тренерів спортивних колективів, контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм під час занять спортом, а також медичний контроль за спортсменами.

Дитячий травматизм - сфера уваги всіх, в першу чергу держави, органів внутрішніх справ, освіти, охорони здоров’я, дошкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспорту і, насамперед, сім’ї. Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля  зору дітей небезпечних предметів - ножів, ножиць, гострих палиць та спиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гратись на вулицях, купатися без нагляду дорослих та  інше.